Инфобиржа - вопросы и ответы по аудиту и законам.

Аудит являє собою досить високу форму організації і реалізації економічних ідей. Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання. Аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється. Тому, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється.

Отже, аудит – це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформаціїї щодо фінансово- господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодвству та встановленим нормам. Можна сказати, що аудит – це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.

Завданням аудиту основних засобів є встановлення:

• правильності визнання, класифікації та оцінки основних засобів;
• дотримання вимог щодо документального оформлення наявності та руху основних засобів;
• правильності ведення інвентарного обліку основних засобів;
• збереженості основних засобів та їх технічного стану;
• правильності відображення в обліку надходження основних засобів та витрат на їх утримання;
• дотримання вимог щодо нарахування амортизації основних засобів і правильності відображення в обліку;
• достовірності відображення в обліку орендованих основних засобів;
• правильності переоцінки та зменшення корисності основних засобів;
• достовірності відображення в обліку вибуття основних засобів;
• правильності документального оформлення та визначення витрат на ремонт основних засобів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку;
• достовірності розкриття інформації про основні засоби у Примітках до фінансової звітності.

Джерелами інформації для аудиту операцій з основними засобами є:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) первинні документи з обліку основних засобів: акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № 03-1), акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. № 03-2), акт списання основних засобів (ф. № 03-3), акт на списання автотранспортних засобів (ф. № 03-4), акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (ф. № 03-5), інвентарна картка обліку основних засобів (ф. № 03-6), опис інвентарних карток з обліку основних засобів (ф. № 03-7), картка обліку руху основних засобів (ф. № 03-8), інвентарний список основних засобів (ф. № 03-9), розрахунок амортизації основних засобів (ф. № 03-14, № 03-15 та 03-16);

3) облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку основних засобів;

4) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5) звітність.

Аудит амортизації основних засобів проводиться за бухгалтерським і податковим обліком, що обумовлено відмінностями у відображенні цих операцій.

Насьогодні існують наступні відмінності в бухгалтерському і податковому обліку при нарахуванні амортизації:

1. коло об’єктів, на які вона нараховується (зокрема бухгалтерську амортизацію, нараховують на невиробничі основні фонди)

2. норми амортизації, які підприємство обирає (встановлює) самостійно (визначаючи строки корисного використання);

3. методи амортизації, які частково збігаються (виробничий і залишкової вартості) з методами податкової амортизації;

4. база для її обчислення, оскільки вибуття об’єкта основних засобів, яке в бухгалтерському обліку завжди позначається на зменшенні вартості основних засобів, в той час як у податковому обліку не всі випадки вибуття зменшують балансову вартість основних засобів як базу нарахування амортизації.

Мета аудиту згідно бухгалтерського обліку — встановити дотримання підприємством вимог П(С)БО 7 «Основні засоби» щодо нарахування та відображення в обліку амортизації основних засобів.

Завдання аудиту ( за бухгалтерським обліком)— перевірити правильність:

• визначення вартості, що амортизується (первісна (або переоцінена) вартість основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості);

• встановлення підприємством строку корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів;

• розрахунку річної та місячної суми амортизації основних засобів за обраним підприємством методом;

•початку та закінчення нарахування амортизації основних засобів (нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання, а призупиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття об’єкта основних засобів);

• відображення у складі витрат підприємства амортизації основних засобів через систему бухгалтерських рахунків (перевіряють встановленням відповідного віднесення сум амортизації на окремі рахунки. Суму нарахованої амортизації має бути включено до витрат тих підрозділів виробництва (обігу), де перебувають в експлуатації основні засоби).

Особливо ретельно аудитор має перевірити обгрунтованість зміни підприємством методу нарахування амортизації, що дозволено підприємству здійснювати у разі змін очікуваного способу отримання економічних вигод від використання конкретного засобу. Для встановлення обгрунтованості зміни методу нарахування амортизації аудитору потрібно проаналізувати реальність суттєвих відхилень очікуваного строку корисної експлуатації об’єкта основних засобів від попередніх оцінок (внаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється, з його використанням). Крім того, перевіряють відображення цих змін у звітності та правильність коригування суми амортизації у поточному й майбутньому періодах.

Згідно податкового обліку метою аудиту є встановити дотримання підприємством порядку нарахування амортизації відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. від 22 травня 1997 р. № 283-97 ВР із змінами та доповненнями.

Аудиторською перевіркою має бути встановлено:

• правомірність розподілу основних засобів за встановленими податковим законодавством чотирма групами;
• правильність визначення балансової вартості кожної групи основних засобів на початок звітного періоду;
• дотримання підприємством строків нарахування амортизації
• встановлення випадків неправомірного нарахування амортизації (за умов консервації, реалізації тощо);
• правильність розрахунку сум амортизації за кожним об’єктом 1 групи і в цілому по 2, 3 та 4 групах основних засобів;

Перевірку правильності розподілу основних засобів підприємства за групами аудитор здійснює відповідно до податкового законодавства:

1 група - будівлі, споруди, їх структурні складові та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування) вартість капітального поліпшення землі;

2 група - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3 група - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2 і 4;

4 група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у т. ч. стільникові), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

При перевірці правильності нарахування амортизації за податковим законодавством потрібно встановити дотримання норм амортизації за групами основних засобів:

1 група – 1,25;

2 група – 6,25%;

3 група – 3,75%;

4 група – 15%.

Аудитор має встановити дотримання строків нарахування амортизації, враховуючи, що амортизація окремого об’єкта основних засобів 1 групи проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об’єкта відноситься до валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних засобів 2, 3 та 4 груп проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Щомісячні суми нарахованої амортизації перевіряють з урахуванням руху основних засобів: на введені в експлуатацію об’єкти амортизацію нараховують з 1-го числа місяця, що настає за кварталом їх введення, а у разі вибуття нарахування припиняються з 1-го числа місяця, що настає за кварталом вибуття. Дані про надходження й вибуття основних засобів у розрахунку порівнюють із даними рахунку 10 «Основні засоби» за відповідний період.

Достовірність розрахунків амортизаційних відрахувань перевіряють порівнянням їх з даними регістрів синтетичного й аналітичного обліку (Головна книга. Журнал-ордер .№ 13 с.-г. за журнально-ордерної форми обліку. Відомість № 1 за спрощеної форми обліку, відповідна відомість у разі автоматизованої обробки інформації) з інвентарними картками.

Отже, в даному питанні було розкрито економічну сутність та доцільність проведення аудиту зносу основних засобів, визначено основні його завдання, надано характеристику джерел його проведення, а також розглянуто відмінності аудиту зносу основних засобів в податковому та бухгалтерському обліках, що в сучасних умовах господарювання є дуже актуальним.